Суспільна та громадянська безбар’єрність

У Конституції України законодавчо закріплені рівні права для всіх. Але рівні права, на жаль, не завжди означають рівні можливості. Це і є суспільні та громадянські бар'єри. І хоча часто ми не усвідомлюємо їх і навіть приймаємо за норму, вони впливають на життя всього суспільства. Право обирати та бути обраним, брати участь у громадських обговореннях і слуханнях - це базові права, під час реалізації яких багато людей стикаються з труднощами. 

Наприклад, людям з порушеннями зору потрібна допомога, щоб проголосувати на виборах, а людині старшого віку буває непросто дістатися місця громадських слухань.

Це очевидні бар'єри, з якими не так складно впоратися, якщо на це є запит суспільства. А з іншими впоратися набагато складніше. Численні етнічні, гендерні та соціальні упередження настільки в'їлися у свідомість людей, що впливають на всі сфери життя.Багато жінок на своєму досвіді знають, що таке гендерні стереотипи. Формально чоловіки та жінки рівні, але за даними Держстату навіть у 2020 році жінки в Україні отримували оплату на 20% нижче, ніж чоловіки. До того ж, жінкам складніше отримати бажану роботу, їм рідше пропонують підвищення по службі. 

Одне з численних підтверджень – це склад Верховної ради дев'ятого скликання, де лише 20,6% жінок. Схожу картину можна спостерігати й у сільських, міських та обласних радах. І ситуація ще гірша, якщо говорити про національний склад України та його представленість в органах місцевого самоврядування. Адже це означає, що цілі групи не мають своїх представників - людей, які просували б і захищали їхні права.

Національні меншини, люди літнього віку, люди з різними формами інвалідності через обставини, від них незалежні, стають невидимими. 

Суспільна та громадянська безбар'єрність - це і є суспільство, в якому таких “невидимих” груп більше не буде, і кожна людина матиме не лише рівні права, а й рівні можливості.